Коли основний дохід іде виробнику, тоді й основна вигода – всім українцям

На зустрічах із земляками та і по всій Україні я постійно зіштовхуюсь з проблемою малих доходів у невеликих підприємствах. Підприємці на виробництвах, люди які працюють на землі, постійно говорять або про відсутність попиту на їхні товари, або те, що їх товари закуповують по непомірно низьким цінам.

Ця тема не просто важлива. Бо якщо подивитись на ціни в магазинах, то непомірно дешевого у нас немає нічого. Для прикладу різниця між зупівельними цінами на молоко і ціною на молоко в супермаркеті може складати від 3 до 5 разів. Така ж ситуація і в інших сферах. Тобто, у нас заробляють не виробники. У нас реально заробляють посередники, які фактично не виробляючи нічого, майже не вкладаючи у виробництво, отримують надприбутки. І виробники і кінцеві споживачі, від такої системи лише програють.

Якщо вивчити всі програми розвитку районів моєї Вінницької області, то можна зрозуміти, що одна з головних проблем, що гальмує виробництво — відсутність ринків збуту. І йдеться не про закордон, ринки збиту наші підприємці не можуть знайти і в Україні.

Тому, має бути забезпечено режим максимального сприяння саме виробнику. Щоб він не лише мав можливості заробляти, але й розумів, що розширення бізнесу може за собою нести не лише розширення бізнесу, а призводити до збільшення доходу. А виграють від цього всі – і виробник, який матиме стимул, і споживач, який не переплачуватиме за товари посередникам. Як це зробити ? Мені здається, це може бути тоді, коли а) існує реальна конкуренція серед посередників (тих, хто закуповують товари в дрібних виробників); б) упізнаваність – коли нашого вінницького підприємця – від середнього до великого – будуть знати і будуть йому довіряти в Україні. Я гадаю, що і з першим, і з другим завданням ми справимось.

А коли підприємства не боятимуться збільшувати виробництво, тоді у нас вирішаться й інші проблеми – від зростання робочих місць, зарплат, зупинки міграції і до зростання соціальних виплат.

17-05-2019