Коли ми перестанемо жити у борг — за рахунок майбутнього дітей?

Світова практика говорить – «зелена криза» відбуватиметься насамперед за рахунок бідних країн. Проблема не лише у тому, що на них може бути покладена відповідальність. А у тому, що вони просто не встигатимуть захищати свої інтереси, бо для них перше питання бідність.

Фактично, боротьба за бідністю людей і країни (а точніше її імітація) виправдовує те, що в сфері захисту довкілля відчуваються численні порушення. Ми не переробляємо сміття, бо дорого. Ми вивозимо сировину (і природні копалини, і ліс, і метал), бо нам треба гроші. Але насправді, це все більше і більше закріплює за нами статус «ринково-сировинного придатку» до великих економік світу. Бо замість того, щоб заробляти багато на довгих інвестиціях розвитку, більшість бізнесу і чиновників зорієнтовані на швидкий прибуток. За рахунок висмоктування останній ресурсів і з людей, і з природи.

Прийшов час змінюватись. Бо якщо ми цього не зробимо зараз – за нас це зробить природа за декілька десятиліть. Ми вже не маємо права продовжувати жити у борг в наступних поколінь – за рахунок того, що діти і онуки будуть жити в економічно відсталій і екологічно занедбаній країни.

Час об’єднати зусилля –  посилити державу, створити соціально відповідальний (на ділі, а не на словах) бізнес, акумулювати активістів. І не лише для того, щоб наступні покоління брали приклад з нашої наснаги. А й для того, щоб наступні покоління були.

Володимир Продивус

10-10-2019