Децентралізація – це коли влада ближче чи коли райцентр за 100 км?

Уже не перший рік в нашій країні обговорюється питання децентралізації. І не перший рік замість того, щоб наближати владу до людини – вона від неї віддаляється.

Минулого тижня з’явився останній проект, який передбачає укрупнення районів. І Вінниччина замість 27 районів може отримати лише п’ять. І хоча зараз говорять про те, що райони матимуть виключно дорадчі та наглядові функції, — у людей є сумнів. Сумнів, бо багато реформ, які здійснювались нібито в ім’я справедливості, насправді завершувались погіршенням. Далеко не будемо ходити і згадаємо ситуацію в медицині, де на словах «гроші мають ходити за пацієнтом», а насправді – відбувається закриття відділень, ФОПів та цілих лікарень. Те ж саме відбувається з освітньою реформою. Нові школи там де треба будуються вкрай повільно, але старі – ті, що ближче до людей, закриваються дуже швидко.

Прикриваючись гарними гаслами, центральна влада скидає на місцеву відповідальність і за охорону здоров’я, і за освіту, і за соціальну інфраструктуру на місцях. А більшість сільських ОТГ на сьогодні – дотаційні. Тобто, на них будуть ще сильніше тиснути для «оптимізації» витрат. Думаю, що вже кожен розуміє, що ховається за цим словом – скорочення.

Ну і власне диджиталізація. Спробуйте провести якісь угоди онлайн з головними постачальниками послуг для людей – з електриками чи газовиками. Не виходить? Який вихід – шукати їх в райцентрі за 100 км?

Я повністю розумію людей, яких ці реформи лякають. Як і розумію потрібність змін на краще. Але зміни мають бути а) комплексними, тобто з реформами усього – у тому числі й з системою доступу до інтернету та нормальними дорогами до віддалених населених пунктів і б) зрозумілими, тобто справедливими.

Людям недостатньо простої картинки, де за красивими словами про «децентралізацію» криється укрупнення та віддалення від послуг.

Володимир Продивус

10-06-2020