Карантин, політики і вибори: чому ніхто не хоче брати на себе відповідальність?

Схоже і центральна, і місцева влада бояться брати на себе відповідальність за запровадження більших обмежень під час коронавірусу. Навіть якщо ці обмеження будуть локальні – в окремих містах чи районах.

Центр запровадив «червоні» зони, а мери «червоних» зон заявили, що ніякої посиленої загрози у них немає. І ніхто не буде зупиняти громадський транспорт лише тому, що в Києві такі цифри. І взагалі – якщо вже обмежувати людей, то на це мають бути конституційній підстави. Наприклад, надзвичайний стан. Але надзвичайний стан також бояться запроваджувати, бо це забере голоси. І ось ніби крапку у питання мав би поставити Конституційний суд України, до якого ще 29 травня прийшло подання встановити конституційність/неконституційнійсть обмежень, які були прийняті під час карантину. Але – лише 5 липня суд лише почав розгляд і навряд чи прийме рішення до виборів.

Можна зрозуміти всіх. Людей, які більше відчули наслідки від карантину, ніж наслідки коронавірусу. Владу, яка намагається турбуватись про здоров’я. Місцевий політиків, які стали заручниками громадської думки напередодні місцевих виборів. Але ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Або прийняти обмеження. Або – сказати, що карантин не такий вже і страшний. Бо бояться, що їхнє рішення призведе до електоральних втрат.

Так може українці якраз і чекають, щоб хоч хтось взяв на себе відповідальність? Хоч хтось не побоявся сказати людям те, що насправді думає, а не те, що показують опитування громадської думки. Людину, здатну на може і непопулярні, але правильні рішення?

І я гадаю, що місцеві вибори зможуть змінити цю картину. Бо людям не потрібні політики на місцях. Їх і так достатньо. Українцям потрібні господарники.

Володимир Продивус

04-08-2020