Розстріляне дитинство

Знову напад на школу. Навіть якщо це не в нашій країні та коли гинуть діти – це величезна трагедія. Трагедія, яка не має кордонів. І це лякає. Те, що у суспільстві є нелюди, готові вбивати дітей. Те, що для них немає жодних моральних меж.

І наше завдання зробити так, щоб наші діти відчували себе захищеними. Щоб батьки не переживали, чи повернуться вони сьогодні додому. Щоб ніхто не мав права забирати життя і здоров’я у дитини. Щоб ніхто не мав права ображати дитину.

Але, які б «рамки» на вході до школи чи охорону ми не ставили, діти все одно будуть в небезпеці доти, доки є люди, які вважають що можна вбивати людину, а тим більше — дитину. Заради слави, наживи, ідеї. Чи через власні комплекси чи інтереси.

Діти мають бути у безпеці.

Тому, я переконаний, що суспільству — в цілому і дітям – зокрема — треба не лише захист. Йому треба належний рівень виховання. Правильні цінності. Правильні орієнтири і моделі. Щоб навіть ніхто й подумати не міг, що такий шлях існує. Бо якщо будуть внутрішні переконання – ніякі рамки, охорона чи зброя уже будуть не потрібні.

12-05-2021