БІОГРАФІЯ

Народився 8 грудня 1962 року в селищі Шахан у Карагандинській області Казахстану в родині шахтаря.
Вже наступного 1963-го року сім’я Продивусів переїхала до України. Спочатку в містечко Новий Буг Миколаївської області, а згодом — на Вінниччину.
Рано залишився без батька. Разом з братом стали годувальниками сім’ї, бо були вимушені заробляти гроші на ліки та лікування мами — інваліда першої групи. Після автомобільної аварії мама не вставала з ліжка. Володимир піклувався про неї до останніх днів. Тоді доводилось самому і варити борщ, і пекти хліб, і доїти корів.

«Була можливість, ще коли я навчався в інституті, заробляти фізичною працею: орати, вантажити вагони. Ти цілодобово працюєш, щоб відчути, що ти щось заробив…»

Та навіть з боксом не було просто. Коли Володимир вперше прийшов на заняття, то тренер відмовився його прийняти. Але життєве кредо у Продивуса уже сформувалось тоді і він уже звик не відступати. І навіть те, що у нього не було ні спортивного костюма, ні грошей на автобус, не зупинило його. Він бігав по трасі на тренування до Вінниці – а це 36 кілометрів.
Тренування та віра в себе. І молодий Володимир спочатку — чемпіон області з боксу, а пізніше – дворазовий чемпіон України, переможець Спартакіади України. Володимир Продивус 5 разів брав участь у чемпіонатах СРСР, виборов «бронзу» на Кубку Радянського Союзу і був серед кандидатів до збірної СРСР з боксу.
У 1986 році закінчив факультет фізичного виховання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Пізніше — Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю «фінанси», Міжрегіональну академію управління персоналом («магістр психології»), Українську академію державного управління при Президентові України («магістр державного управління») та у 2017 році — Київський національний університет будівництва та архітектури (спеціальність — будівництво та цивільна інженерія). 2016 року став кандидатом наук з державного управління (дисертація «Механізми державного регулювання регіонального розвитку в Україні»).

Перше місце роботи-тренер з боксу у вінницькій спортивній школі. Коли підійшла пора служби в армії, спортивні досягнення давали змогу юнакові отримати відстрочку, але він, не скориставшись нею, став солдатом.
На початку 90-х працював на керівних посадах у кількох компаніях. Більшість з яких сьогодні складають кістяк впливової бізнес групи «Прем’єр-фінанс» і об’єднані в корпорацію, раду директорів якої очолює Володимир Продивус. Крім того, він – голова наглядової ради найбільшої в Україні мостобудівної компанії «Мостобуд».

«Коли на початку 80-х сказав, що буду заможним, всі сміялися, але я сказав: «Буду!». І став … А тоді всі дивилися на мене думали: «Хлопчик, з чого ти стільки заробиш …» Я був впевнений, що фізичною працею, своєю сірою речовиною, яку дала мені мати, зможу. Не кожен може це використати. Або не хоче. А можливість є, просто треба мати бажання. І мету.»

Володимир Продивус не покинув бокс. Навпаки – як Президент Федерації боксу України популяризує цей вид спорту у нас в країні і українських спортсменів за кордоном. Зокрема, за рахунок власних коштів оплачує виїзди і тренування наших боксерів у найкращих зарубіжних центрах. Володимир Степанович — член Виконкому Міжнародної Асоціації любительського боксу (AIBA EU).
Спорт завжди займав і займатиме важливе місце в житті Володимира Степановича. Він не лише був головою Вінницької обласної федерації футболу, але й і зараз активно підтримує розвиток футболу та баскетболу в рідній області. З липня 2004 є почесним президентом ФК «Нива». Підтримує і жіночий баскетбол — почесний президент «Регіна-Баскет-Бар».
Володимир Продивус підтримує й культурні та духовні заходи, особливо ті, в яких задіяні діти та молодь. Зокрема, він був спонсором виступів команди КВК «Вінницькі перці». У союзі з видатними науковцями-педагогами впроваджує і фінансує програму допомоги обдарованим дітям.

«Я не хочу, щоб майбутні чемпіони, обдаровані діти проходили через те, що довелось пройти мені, — розвантажувати вагони заради спортивної форми та простеньких кедів»

Але і люди похилого віку, ветерани й знедолені постійно отримують соціальну допомогу від Фонду Володимира Продивуса.
Член президії Міжнародної громадської організація «Україна—Польща—Німеччина».
Голова Товариства «Вінничани у Києві».

За вагомий внесок у розвиток спорту, особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні був нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та II ступенів.
За досягнення у побудові мостів отримав звання заслуженого будівельника України.

Крім того, Володимир Продивус нагороджений орденом «За розбудову України» імені Михайла Грушевського IV ступеня, Хрестом пошани «За відродження України» II ступеня, орденським знаком «Слава на вірність Вітчизні» II ступеня, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира III ступеня Української Православної Церкви.
Одружений.

Життєве правило: «Хто зупинився, той відстав».